ножі

Ножами захоплююсь здавна, пізніше є й шанувальником кацапської книги "Боевые ножи" серії "Знай то, чем владеешь" з гаслом "Всё о самом совершенном оружии рукопашного боя". Тому за цей час трохи назбирав залізяк, хоча не сказати, що багато.

Першим ножем, що хоч якось відповідав моїм в'явленням, став Байкер-2 виробництва кацапського Кізляр, приблизно у 2006 році. Подобається мені досі, попри непридатність до колючих ударів — особливості фіксації спонукають його скласти лезо в цьому випадку.

Потім іще купив похідний набір OFW 81 BUND — дуже мені сподобався, і ніж там хоч без вістря, зате тонкий і гострий, помічний у готуванні. Ніби оригінальний, бо досить якісний, але не наполягатиму.

А далі, після перерви, понеслось...

Найперше, на виставці "Сталева грань" року 2010 трапився ось цей:

Як сказав майстер красивих мисливських ножів, цей він зробив з обрізків кованої сталі, бо мав час і натхнення. Він неймовірний! Колись доведеться ручку переробити, ото й усе. Гострий, твердий, пружній, чудово правиться мусатом. Шкода, того майстра на майбутніх виставка не зустрів.

Наступним десь у 2012 став Лис М-2 виробництва Кізляр як кухонний і для кидання за рахунок відсутності накладок ручки.

Також на черговій "Сталевій грані" у 2017 звабився некованим для кухні, але вкрай незручним ось цим:

Не беріть такий, справді незручний, хоча сталь сама по собі прийнятна.

Давно думав узяти щось на зразок штик-ножа для автомата калашнікава, але оскільки він є холодною зброєю, то морочитися зі дозволом лінувався. Певний час розглядав Т1 від Кізляру /продавець казав, що назва від Термінатор, ги/, але спершу не наважився, потім війна... попрощалися зі Кізляром, коротко, хоча різноманіття в них приємне. На тій такі "Сталевій грані" 2017 року трапилися як поробки Колодач, так і Вовкулака. Перші попри різноманітність відлякали накрученістю — бентежило мене, що я тими нерівностями чіплятимусь постійно, та й пан Добрий непогано написав про похідні й бойові ножі, своє бачення тощо. Тому, оскільки Бабайка зі гардою виявився холодною зброєю ще й довшою, придбав Чугайстер у комплекті зі руків'ям Мавка, піхвами й гардою. Він чарівний, думаю на новий різновид із пилкою замінити у майбутньому.

За ним одразу випустили нашийний ніж "останньої надії" Аспід — купив і його теж, бо треба же, ги.

Також з 2017 року знайомий із виробником Blade Brothers Knives /чи з виставки Сталева грань, чи мордокнига підказала/. Вони неймовірні теж, бо найперше спортсмени і практикою перевіряють свої теоретичні вигадки, також звертають увагу на відносини з поліцією та характеристики холодної зброї. Приглядався до їхніх виробів, але складні форми мене не приваблювали, а з простих був хіба Ярл, ну, й тактичні не розглядалися, бо дозвіл зову таки... Поки приглядався, купив їхню книгу "Спортивний ножовий бій. Основи" — раджу.

За зразок для самозахисту коханої дружини від найперше собак та від їхніх тупорилих провідників /на додачу до балону/ розглядав Страж згадуваного Кізляру, і нічого схожого не знаходив. Поки Blade Brothers Knives у 2020 не випустили Чібі. Він гарний у всіх сенсах: невеличкий, зручний, красивий нівроку!

Узагалі, мрію про Böker Mini Smatchet, але наразі задороге воно. Хоча Jagdkommando теж вельми нівроку, ги.

p.s. А давнім ножем, що досі зі мною, є Victorinox Classic SD 0.6223 /або що воно таке було на початку тисячоліття/, який я купив у друга за символічну 1 металеву гривню як додаток у наборі до подарованого ліхтарика Maglite.

Наслухавшись українця з ґамериканського війська докупив собі мультитул — недорогий 420/440 від UAD /кетай, але це наш кетай, ги/. Узагалі радять щось брендове, та для першого знайомства й це підійде. Обценьки кермують!