ножі

Ножами захоплююсь здавна, пізніше є й шанувальником кацапської книги "Боевые ножи" серії "Знай то, чем владеешь" з гаслом "Всё о самом совершенном оружии рукопашного боя". Тому за цей час трохи назбирав залізяк, хоча не сказати, що багато.

Першим ножем, що хоч якось відповідав моїм в'явленням, став Байкер-2 виробництва кацапського Кізляр, приблизно у 2006 році. Подобається мені досі, попри непридатність до колючих ударів — особливості фіксації спонукають його скласти лезо в цьому випадку.

Потім іще купив похідний набір OFW 81 BUND — дуже мені сподобався, і ніж там хоч без вістря, зате тонкий і гострий, помічний у готуванні. Ніби оригінальний, бо досить якісний, але не наполягатиму.

А далі, після перерви, понеслось...

Найперше, на виставці "Сталева грань" року 2010 трапився ось цей:

Як сказав майстер красивих мисливських ножів, цей він зробив з обрізків кованої сталі, бо мав час і натхнення. Він неймовірний! Колись доведеться ручку переробити, ото й усе. Гострий, твердий, пружній, чудово правиться мусатом. Шкода, того майстра на майбутніх виставка не зустрів.

Наступним десь у 2012 став Лис М-2 виробництва Кізляр як кухонний і для кидання за рахунок відсутності накладок ручки.

Також на черговій "Сталевій грані" у 2017 звабився некованим для кухні, але вкрай незручним ось цим:

Не беріть такий, справді незручний, хоча сталь сама по собі прийнятна.

Давно думав узяти щось на зразок штик-ножа для автомата калашнікава, але оскільки він є холодною зброєю, то морочитися зі дозволом лінувався. Певний час розглядав Т1 від Кізляру /продавець казав, що назва від Термінатор, ги/, але спершу не наважився, потім війна... попрощалися зі Кізляром, коротко, хоча різноманіття в них приємне. На тій такі "Сталевій грані" 2017 року трапилися як поробки Колодач, так і Вовкулака. Перші попри різноманітність відлякали накрученістю — бентежило мене, що я тими нерівностями чіплятимусь постійно, та й пан Добрий непогано написав про похідні й бойові ножі, своє бачення тощо. Тому, оскільки Бабайка зі гардою виявився холодною зброєю ще й довшою, придбав Чугайстер у комплекті зі руків'ям Мавка, піхвами й гардою. Він чарівний, думаю на новий різновид із пилкою замінити у майбутньому.

За ним одразу випустили нашийний ніж "останньої надії" Аспід — купив і його теж, бо треба же, ги.

Також з 2017 року знайомий із виробником Blade Brothers Knives /чи з виставки Сталева грань, чи мордокнига підказала/. Вони неймовірні теж, бо найперше спортсмени і практикою перевіряють свої теоретичні вигадки, також звертають увагу на відносини з поліцією та характеристики холодної зброї. Приглядався до їхніх виробів, але складні форми мене не приваблювали, а з простих був хіба Ярл, ну, й тактичні не розглядалися, бо дозвіл зову таки... Поки приглядався, купив їхню книгу "Спортивний ножовий бій. Основи" — раджу.

За зразок для самозахисту коханої дружини від найперше собак та від їхніх тупорилих провідників /на додачу до балону/ розглядав Страж згадуваного Кізляру, і нічого схожого не знаходив. Поки Blade Brothers Knives у 2020 не випустили Чібі. Він гарний у всіх сенсах: невеличкий, зручний, красивий нівроку!

Узагалі, мрію про Böker Mini Smatchet, але наразі задороге воно. Хоча Jagdkommando теж вельми нівроку, ги.

p.s. А давнім ножем, що досі зі мною, є Victorinox Classic SD 0.6223 /або що воно таке було на початку тисячоліття/, який я купив у друга за символічну 1 металеву гривню як додаток у наборі до подарованого ліхтарика Maglite.

Наслухавшись українця з ґамериканського війська докупив собі мультитул — недорогий 420/440 від UAD /кетай, але це наш кетай, ги/. Узагалі радять щось брендове, та для першого знайомства й це підійде. Обценьки кермують!

Після придбання коханій дружині ножа Чібі від Blade Brothers Knives, захотів такого і собі: невеличкого американського танто. Насправді найкращим таким ножем є Бабайка від Вовкулаки, але він завеликий для моїх поточних потреб. І саме Вовкулака aka Інструктор Добрий порадив виробника ножів Укрніж. Правда, там теж переважно великі ножі, якими вони й мають бути, однак мені трапився й маленький ніж Котан. Єдине, що він виробляється у кооперації з Peklo.Toys, та його якість від цього лише виграла. У комплекті чудова кліпса, яка дозволила закріпити піхви /після  їх невеличкого тюнінгу, а саме свердління додаткового отвору для кріплення/ вертикально на паску. Поза тим, я дозамовив металеву кліпсу, що нею комплектує свої піхви Blade Brothers Knives, тому що вона чудово чіпляється на MOLLE.

Тепер мій перший ніж Байкер-2 переходить до колекційних, оскільки завдань для нього більше нема.

Натомість через вертикальне розташування ножа Котан на паску руків'ям додолу я не зможу витягти його сидячи пристібнутим в автівці, тому постала потреба купити кишенькового розкладного ножика, певно, зі серейтором, ги.

річний звіт, ги

Черговий рік спроб закінчити ремонт. Уже ось-ось мали досягти мети, назбиравши коштів на меблі кухні у грудні, але не витримала газова колонка після 6 років з останнього свого ремонту і 20 років зі свого народження, ги. Довелося терміново придбати нову, у комплекті з проектною документацією на неї та іншими дозволами, ги.

Пряма мова:

"Я чув чутки, що з газом усе складно, але днями мені відкрили нову обрії бюрократії, ги. Найперше, ми намагались полагодити Chaffoteaux et Maury Bayard Star 10-13-16 CF PV, але нам відмовили два майстри через старість /20 рочків/ і відсутність комплектуючих. Тому почали придивлятися до нової. Спершу у відгуках на газову колонку я прочитав невдоволення діями інженера Босш, який, як виявилося, має виключне право здійснювати пуск колонки для дотримання гарантійних зобов'язань виробника. Тоді я подзвонив у Босш розпитати "як це буде". на що мене зненацька спитали "а чи маєте ви дозвіл газконтори?". Ну, я теж не вчора народився, одразу спитав "а де тая контора знаходиться, що в неї дозвіл брати?" — жодної відповіді не отримав: сервіс босш, що вимагає дозвіл, не в'являє, від якої контори він має бути. Добре, що на весь Київ лише одна контора — Київгаз, ги. Отже, дзвоню в київгаз: там дуже сильно запрошували до них лише у вівторок і четвер з 9 до 17, перерва з 13 до 14, але зрештою зізнались, що можна викликати майстра за невеликі гроші й він дасть цьому раду. Проте виклик не прийняли, бо спитали "а чи маєте ви потрійний акт пічника?". Тут я нарешті здивувався, але мені надали всі контакти. Оскільки ланцюжок подій "пічник-газконтора-босш" ми зрозуміли, то купили власне колонку. Далі запросили пічника, який побачивши нашу стару уже хотів утекти, але його встигли затримати словами "нам для заміни!", ги. Намалював він нам акт без зайвих питань, бо в нас дійсно все відповідає під нову колонку, і пореклямував свої послуги по встановленню. Але як мені не пощастило з майстром ремонту, який теж реклямував себе — загубив десь його телефонний номер, так і з пічником — після домовленості він не прийшов, тому довелося дивитися ютюб щодо димарів колонок, бо гофротрубу, що я до неї звик, я ніде не знайшов. Виявилося, що їх уже нема, натомість усі роблять жорсткі димарі зі складових, ще й димар увставляється всередину отвору на колонці, а не одягається зовні, як я собі намріяв. Ну, знайшов зручну контору, де продавець довго рулеткою заміряв усі розміри можливого різновиду димаря, щоби вони відповідали моїм розмірам, але питання вирішив пречудово. Тоді я звернувся до київгазу, але оскільки встиг призабути, то набрав одразу свою філію, але секретутка мене перемкнула на цілого її начальника, який після третьої спроби затягнути мене до них у вівторок чи четвер, усе же дав телефон зненацька колцентру для виклику майстра домів. У колцентрі заяву прийняли, а також обмовилися. що "приєднувати", потім учтонили "здійснювати пуск газу", прилади мають право лише їхні фахівці. Я почав допитуватися такої розумної операторки, що мається на увазі під "пуском газу", але вона зізналась, що не знає, і я можу спитати майстра... коли він прийде, по тіліхвону, певно, нізя. Прийшов мастер, і з порогу такий — "газосигналізатор маєте?". Але оглянувши все, в цілому рішення по вибору колонки, потрійному акту, димарю та шляху власного монтажу схвалив, натомість показав деякі цікавинки колонки, що на них я не звернув уваги, але які потребували додаткових комплектуючих, написав кілька папірців, зокрема й заяву на приєднання до публічного договору, повідомив про необхідні копії документів для оформлення й сказав викликати його, як колонка буде встановлена — він усі формальності владнає, краник газу поверне. Сигналізатор я наступного дня не без пригод купив. Дуже сподобалось, що вони на бойові отруйні речовини теж реягують, ги. Тому сьогодні після щонайменше трьох тижнів існування проблеми я нарешті дістався до монтажу колонки на стіну, бо потрібно було погодити саме частину жорсткого димаря, адже під'єднати шланги — то взагалі не питання. Покачавши м'язи рук приміряннями зі годинку, таки окреслив дірки для гачків нової колонки та й зробив їх. Вийшло непогано, хоча кохана нарікає, що десь на градус ніби перекошена колонка, ги. Тепер мрію котрогось дня викликати майстра до обіду, а по обіді щоби прийшов інженер босш — щоби за день усе це запустити, взявши попередньо відгул на роботі. Проблема тут у тому, що на інженерів босш — черга кілька днів, а майстер, сподіваюсь, знайде час зайти."© https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1254663298254622&id=100011328907995

Тому з нового року почали збір знову. Зрештою навесні під зменшення витрати через зменшення походів по крамницях під час "надзвичайної ситуації"© назбирали потрібне й вкотре переглянувши проєкт, таки замовили на Віяр матеріяли. За два тижні зібрали, вистачило навіть на мийку і кран, хоча дещо купили зайве, але вдало повернули, накупивши натомість потрібне, зокрема світлодіодний світильник підсвітки поверхні. Напередодні доставки матеріялів викликали знайомого по колонці газовика для опорядження підводу газу до місць підключення — вийшло гарно, у тон майбутніх фасадів, ги.

Є певні сумніви щодо планки, що на ній висять шафи, але стягнули їх між собою, то ніби незле, зважаючи на планування тої планки 7 років тому. Трохи накосячили в торці — не сховали щілину між стіною і задньою стінкою, але не переймаємось.

Уважаємо, що в цілому вийшло непогано, особливо тішимось, що тепер все гарно й зручно, а не накидано аби як. Та й коробки зі речами, що слугували підставкою робочої поверхні /а насправді декоративної верхівки шафи/, розібрали: там і посуду схованка, і приладдя деяке, зокрема фритюрниця, ги. Загалом уважаємо проект кухні вдалим як на наші зусилля.

На цьому закінчився план ремонту хати, що тривав із 18 травня 2013 року. Усі подальші поліпшення меблів та іншого уже не мають прямого відношення до ремонту, а лише до устаткування.

Марка крізь карантін рекомендували до навчання у середній середній школі — 5 класі, а Марго без труднощів закінчила програму 1 класу. Марку, як завжди, пощастило — ДПА, що ним лякали від початку, тупо скасували, гагага. Натомість у дітей геть різний досвід: непосидючого Марка муштровала старший методист за старою програмою, зате клас наполегливої Марго за програмою НУШ молодша вчителька не змогла доладу контролювати. Марк у цілому програму початкової школи подужав, але англійську вчити не бажає ніяк, ще й ми лінуємось займатися, також і Марго лінуємось, хоча вона би вже вивчила все, певно. Зате Марк почав читати книжки: дуже привабила серія Гокінга зокрема. Ну, й ігри англійською трохи даються взнаки. 

Марго поки що по коміксах іде, зокрема серія Адель дійсно крута, ги.

Хасана весь рік вчили, потім іще й муштрувати почали, але похвалитися аж такими успіхами не можемо, хоча мети в цілому досягли: собака спокійний і слухняний, проте не взірцево. Ще муштруватимемо — є способи, ги. Зокрема очікуємо на тренування хендлінгу — виставкової справи. Сподіваємось, на них дещо вирішимо завелику радість собаки людям. Ну, й думаємо завітати на виставки: себе показати, інших подивитись, ги.

 

На початку літа влаштувати традиційну фотосесію:

А днями в гості заїхала мати — син мав що показати, ги.

Джура цьогоріч уподобав хатинку Хасана, особливо перину. Сірша теж схвалює. Навіть Хасану по пиці надавала, як він її виганяв, ги.

Відева:

Хасан на віртуальній виставці

Здобуток навчання Хасана