Він помалу порається, думаю, подужає все же у п'ятому, хоча буде важко, але навчання ніколи легким не було. В іншому літо переважно пробайдикував, хоча був плян учити англійську, але щось ні в кого не вийшло, ги.
Марго все чекає на школу, зараз переважно малює, ну, й читає комікси теж. Адель сподобалась, наприклад, ги.
Сірша на сторожі, а Джура заграє з Хасаном.
Хасана таки віддали на навчання, бо без спеціялізованого собачого майданчика вирішити його любов до людей та інших собак, які проминають повз, виявилось неможливо. Пощастило, що у парку поряд є повністю обладнаний майданчик, ще й із тямущими інструкторами з El Karin. За 2.5 місяці навчань Хасан продемонстрував, що собака він у цілому навчений командам, але оце нервування майже не дозволяє їх виконати при наявності подразників — інших людей або собак. Дружина все сподівалась привчити його, використавши сусідів на районі, але вони виявились тупенькими і не виконували її вказівок, тому ніц не вийшло. На майданчику в цьому сенсі рай, ги. Тому Хасану через 11 занять з другої спроби зарахували початковий курс дресування:
Тепер водимо його на старшу групу з підготовки загального курсу дресування й собаки компаньйона. Роботи ще багато, бо досі не витримує й тікає до інших собак і людей, проте на повідцю став значно слухнянішим.
Усі проблеми Хасана чудово зображені в цьому відеві — коли інструкторка зопалу сказала, що потримає його на витримці, щоби він весело побіг до господині, але навчений Хасан повів себе не як на початку навчання, й замість рватися до господині, почав стрибати на таку чарівну інструкторку, ґґґ.
Це відево особливо смішне, якщо зважити на певні спеціяльні кінологічні знання: дійсно собаці давлять на дупу, щоби пришвидшити її посадку, але в цей же час треба розуміти, що будь-який дотик до собаки, крім ривка повідця, переважно сприймається ним як похвала. Тому інструкторка за звичкою роботи зі спокійнішими собаками раз у раз припускається цієї помилки, ги. Узагалі, майданчик відкрив нові горизонти більше саме для інструкторів El Karin, які звикли працювати з робочими німецькими вівчарками — досить спокійними, хіба що трохи агресивними, але то їхній фах. Натомість Хасану вони обидві одразу сподобались так, що він тільки після двох місяців занять зміг спокійно сидіти поряд зі мною, коли я розмовляв з інстукторкою, але вона все же не може говорити до нього або навіть вимовляти його ім'я, бо він одразу починає загравати до неї стрибками. Особливо нас потішило ставлення хасана до так званого фігуранта — людини в захисному костюми, яка навчає собак захисно-караульній службі. Переважно собаки гавкають навіть на фігуранта, як на особу, а як він ще у споряді, то й зовсім рвуться. Ну, Хасан теж, чьо. Правда, погратися, гигиги. Настільки рвався до нього, на занятті, що при перевірці ставлення до чужої людини, яка намагається підгодувати собаку /отрутою, наприклад, ги/, і яку дозволено обгавкати для заляквання, Хасан єдиний з групи отримав рукою по писку, бо харч не взяв, але шалено рвався гратися, що неправильно і небезпечно. Як другий раз до нього так підійшов фігурант, то Хасан уже відійшов за дружину, і це правильна реякція, тому фігурант втік, чудово зігравши переляк /актор чудовий, щоби показати собакам їхнє правильне рішення реакцію; малінуа розводить робочих, до речі, ги/. Щодо інших собак мені сподобалась відповідь інструкторки на питання власниці "о, а цей веселий? можна з ним пустити гратися?" — "не можна" — "агресивний?" — "веселий. але може відповісти". Правда, спершу обіцяли, що він як підросте, то друзів не матиме, бо почне кусяти провокаторів. Ну, досвід каже, що нахабні кобелі дійсно не приваблюють його гратися, але зі суками він у цілому знаходиться спільну мову. До речі, саме на майданчику почав систематично гарчати на інших собак — переважно обґрунтовано, хоча ми все одно зупиняємо його, бо поряд з провідником нема чого гарчати — провідник головний і він розбереться сам. А гарчати почав, як проходив повз прив'язаного песика, а той кинувся зі зубами і гавкітом, то Хасан натякнув, що зуби теж має. Але, оскільки ці випадки відбуваються на майданчку під час занять, то зазвичай усі учасники конхвлікту отримують жорстке виховання щодо ввічливості, бо не дозволяли їм отак от гавкати, кидатися і гарчати. Ще на Хасана вилаялася сука добермана, бо він необережної нюхаючи її дупу під час руху в строю, вткнувся носом... дивувався і гарчав, висловлюючи невдоволенні, що він зі найкращими мотивами, а вона кусятися, ги. А нещодавно його вирішив задомінувати за суку /сука грайлива, але гавкуча, хоча на Хасана не гавкала жодного разу, натомість на інших кобелів — часто/ агресивний кобель, то Хасан лежав на спині чи перед нею, чи навіть і перед ним, а цьому все одно щось не сподобалось і він почав його чавити і намагатись вкусити, проте Хасан якось викрутився, а там і господар собаки втрутився фізично /бо це була витримка, коли собаки лежать на відстані від власників — терплять, штибу/. Хасана заспокоїли, щоби не гарчав, бо небезпеку всунули, а того кобеля господар уклав писком у землю з виховною метою. Узагалі, той кобель майже все заняття в наморднику ходить саме через агресивність, але поскільки помалу вчиться, то вирішили спробувати без намордника, а він оце визвірився. Ну, трапляється, але краще так під контролем, ніж десь на вулиці зустрітися випадково і зненацька. До іспиту загального курсу дресування залишається менше 10 занять, проте ми все одно здаватимемо, бо 300 грн. не шкода, натомість це корисний досвід для всі.
У ході підготовки дочки до школи зробили обом дітям столи:
Оскільки у нас були особливі вимоги до столів, то вирішили робити самостійно. Дружина намалювали все у PRO100, потім перемалювали деталі в редакторів Віяр, і замовили з пакуванням у картон. Але десь чи я неуважно схибив, чи той редактор на Віяр підвис, утративши резервну копію, але полички приїхали неправильно попиляні, й довелося таки допиляти лобзиком і приховати вади від очей, ґґґ. Збирали самі майже тиждень, переважно через брак досвіду і технічні негаразди: пиляння, два зламаних свердла тощо. Проте все вдалося, здобуток задовольняє.
Також цьогоріч знову поїхали на село — дрова рубати батьки просили, і діти бажали, і, знову таки, досвід для собаки — дружина доброзичливо згодилась поїхати. В електричці ставлення до собаки значно приязливіше, ніж у місті — ніхто жодного зауваження не зробив за 2+2 години поїздки туди і назад.
Правда, Хасан шалено перенервував, як дружина з дочкою за кущ сховалися — рвався їх шукати негайно й беззастережно у незнайомому лісі! У самому селі на прогулянці показував який він альфа якимось гавкучих собакам, причому найменший із них узагалі був декоративним, певно, з міста, бо спершу не лаявав, а вдруге лише кілька разів тявкув за компанію, натомість одразу підбіг нюхатися. Ну, одне боязливе вирішило з-заду зайти, то я його нагнав /мій собак може й сам розбереться, але я теж не порожнє місце — не варто мені за спину заходити отак, ги/, а хоробра сука підійшла гарчати Хасану а морду /правда, не гавкала/, то наш стійку грізну зробив і стояв непорушно. Сука та погарчала і пішла — нема що ловити, хлопець хвацький, ги. А боязливе ще гавкало здалеку. Хасану подобаєтьсягратися, іграшки, але найбільше — м'ячі! Так то він не знав, що є вода, і що вода не завжди дощ! Іноді це бризки з відра, або шланга, або душу! Аж м'ячик став нецікавим, ги.
Я все же трохи порубав дрова, раз зламавши держало сокири, ги. Пощастило, що виправили. Дрова дубові такі гірні, ґґґ, виявилися у середині зі сучками, тому рубати їх було не так цікаво, ще й батько почав реклямувати їхній котел і плиту, куди треба кидати дрібні дрова, щоби було більше полум'я, бо так воно ліпше гріє, бо я важкою сокирою трохи замахався ті друзки робити. Зрештою рубав на досить велиці шмати, а решту батьку буде значно легше доробити. Заразом влаштував Марку майстер-кляс з рубання, а особливо безпеки.
Марк добре сприйняв, лише досвіду бракує. Марго теж пробувала, і в неї навіть виходило. А я, як до армії зберуся, так до найстрашнішого підрозділу, де солдатам навіть зброї не видають. У стройбат, ґґґ.
Також смажили сало, бо ліньки було дбати про мнясо.
Батькам на селі нудно, то встановили таки супутникову тарілку, тому натомившись, діти втикали в рекляму, ги.
А Хасан у вікно.
У цілому, село сподобалось лише тим, хто ні про що не дбав — дітям і собаці. Для нас це напружено й без сенсу, хоча батьки мої чомусь у захваті. Ну, аби мене менше займали.
Немає коментарів:
Дописати коментар