субота, 7 грудня 2019 р.

кампуторна гісторія

Занотую, бо вже забуваю.
Наче восени 1993 року було придбано "Поиск-1" у різновиді 736 КБ ОЗП, дисководом 5" та монітором CGA 11" /після кількох місяців телевізора 14"/. Коштувало $80 + монітор не пам'ятаю скільки. Операційною системою були MS DOS від 5.0 до 6.22.
Наприкінці 1996 з'явився AMD K5-PR100 на материнці Lucky Star з i430VX і 8 МБ ОЗП, жорстким диском Seagate Medalist 1.2 ГБ та відеокартою Cirrus Logic з 1 МБ пам'яті; монітор Daewoo 1427s 14". Операційкою спершу була MS Windows 3.11 for workgroups.
Улітку 1997 додався CDROM Hitachi 4x та звукова карта ESS 1868, а восени 8 МБ ОЗП та 1 МБ відеопам'яті. Десь навесні 1998 року замінив відеокарту на S3 Virge DX/2 з 2 МБ видеопам'яті. Операційною стала MS Windows 95, за рік десь як раз вийшла 98, але кривенька, і потім довго була 98SE.
Протягом наступних років угробив два CDROM /назв не пам'ятаю, але останнім в системі працював Teac CD540E/ та жорсткий диск — новим став Seagate U8 4 ГБ.
Приблизно з 2000 року в комп'ютері оселився другів модем U.S. Robotics 14400 Fax int.; в інет я виліз повноцінно з осені того ж року /ну, повноцінно — це перебільшення, звісно, але на інститут вистачало/.
Десь у 2002 році потяг із роботи материнську плату /назву забув/ на i430TX в комплекті з Intel Pentium 166MMX та 64 MБ SDRAM /потім збільшив до 128 МБ/; ще модем IDC 2814BXL/VR.
Улітку 2005 року підключився до Воля Бродбенд. А восени через роботу зробив upgrade: невідомий /проте непоганий, адже досі використовується/ корпус, блок живлення Chieftec /щось біля 350 Вт — працював довго, хоча пережив автоматичне вимикання після повного забиття пилюкою/, AMD Duron 1800 МГц /згодом замінений на AMD Sempron 2300+/, 512 MB DDR /згодом подвоєні/ й ATI Radeon 9600Pro на материнці ECS N2U400-A, WD 120 ГБ, LG 1730B /виграний напередодні у вікторині на честь 10-річчя "Комп'ютерного огляду"/. Старий комп’ютер у повному складі, підсилений другим жорстким диском об’ємом 4 ГБ, подарував співробітниковим малим дітям./ Windows NT 2000 тіко на роботі використав, удома вже одразу XP встановив.
У зв'язку з переїздом узимку 2008 року підключився до Укртелеком ОГО! за допомогою ZyXEL P-660HTW EE. Тоді ж додалися жорсткі диски WD 160 ГБ та Seagate 160 ГБ, але восени WD 160 ГБ поїхав на роботу, а система була підсилена зовнішнім WD 1 ТБ /у 2023 році живе й працює на торенти/ та ДБЖ APC Back-UPS ES 400VA /у 2020 після років забуття змінив батарею і знову ввів у стрій/.
На початку 2010 року зробив черговий upgrade /теж через роботу/: на материнській платі ASUS M3A76-CM оселилися процесор AMD Athlon II X2 245 та 2 ГБ невідомої радіоаторної DDR2. Операційною стала Windows 7.
Тоді же  докупили в родину HP Compaq Presario CQ62-a15SR з AMD Athlon II P320 у фірмовій торбинці та з мишею Genius. Дружина хтіла великий екран, а я HDMI.
За рік додали по 2 ГБ ОЗУ в стаціонарну та мобільну рахівниці. Перемкнули давача інету на MIIT через Asus RT-N12 /давач на тій хаті досі, а от маршрутизатору зламали одну антену, через що він майже втратив Wi-Fi, згодом замінений/. А в 2012 в стаціонарний іще 1 ГБ став — разом тепер 5 ГБ ОЗУ, ги. Також придбано планшет GoClever TAB R973 і до нього зовнішню клавіятуру-чохол, щоправда через неякісний акумулятор пропрацював лише кілька років/
Наступного року запланував перейти в ноутбуці на 8 ГБ, а зі стаціонарним вирішуватимемо окремо. Чи мінятиму в ноутбуці процесор іще не визначився — є різновид 4-ядерного, але чи він треба? Певно ні, бо графіка більше турбує. Швидше, за два роки пересяду на новий. У планшет доберемо картку пам’яті 32 ГБ навесні або влітку, бо як такої необхідності у пам’яті нема. Однак нічого зі цього не справдилося, ги.
На 32 день народження додав у ноутбук 2х4 ГБ оперативки — так і помиратиме. Тепер думаю замінити материнку в нерухомому на рознім AM3 й також установити 2х4 ГБ DD3 проти DDR2, що дорога; крім того, додати потужнішу відевокарту.
Відевокарту MSI Radeon HD7770 1 GB додав восени того же року. Пам'ять збільшив до 7 ГБ у 2015 році — вистачить. Блоком живлення довелося помінятися з мамою — колись їй поставив гучний 450 Вт, тепер забрав, бо треба. ДБЖ замінив подовжувачем із захистом у 2018 році — набридло купувати батарейки, бо електрика в цілому стабільна. Давач тенет із 2013 року Lanet /тіко встигає ціни збільшувати/. Операційну безкоштовно проапґрендили до Windows 10 лише на стаціонарному комп'ютері.
У 2017 діти назбирали 3000 грн. і я підібрав їм ноутбук Fujitsu Lifebook AH532/G21 з Intel Pentium B960 2.2 ГГц, пам'яті було 4 ГБ, але оскільки дітей двоє — додав із заначки до 6 ГБ. Цілком їм вистачає, хоча треба буде ще один ПК, ги.
Але от у 2019 році на основному ПК у процесор уперся... додумався дослідити питання: виявляється, материнка підтримує всілякі Athlon II X4 та Phenom II X4 — зупинився на Athlon II X3 455 3.3 ГГц, бо далі грошей пошкодував: процесори потужні — довелося б і радіатор змінити, так він коштує дорожче за сам процесор, ги. А поки новий ЦП на пошті, розігнав поточний на 20% — до 3.5 ГГц: працює на диво стабільно й швидко. Новий теж погнався незле, але через спеку в хаті повернув номінальну частоту.
Далі таки треба буде систему змінити, бо вже край, але ще трохи потримається — цього вистачає. І почав я це з покупки SSD Crucial MX500 500GB для системного диску. Причому різниця виявилася космічною — здається, я щось зі старим HDD неправильно налаштував, бо, ну, не може такого бути, ги.
На шляху забезпечення власним комп'ютером дочки, купив собі у 2019 році вживаний /але в дуже гарному стані, на диво/ Lenovo Y570 на Intel Core i3-2350M із дискретною графікою nVidia GeForce GT 555M. Зі подивом дізнався, що нині дискретну графіку не використовують, бо потужності відевокарти вбудованої у центральний процесор вистачає цілком. Оперативну пам'ять потасував так, що в мене все одно 8 ГБ, а в дочки 6 ГБ, причому виявилось, що в ноутбуці сина теж вельми непогана дискретна відевокарта nVidia GeForce GT620M, тож нині комп'ютерами забезпечені повністю, ги. Операційна система тепер усюди Windows 10.
У цей же час дочка назбирала собі на планшетку — Pixus Blast наразі працює без нарікань, хоча й устигла з'їздити до Харкова на ремонт розніму microUSB.
На початку 2020 почав хибити старенький десятирічний WD20EARX, тому купили новий на 4 ГБ WD40PURZ.
А наприкінці 2020 остаточно "згоріла на роботі" відеокарта MSI Radeon HD7770... аналогічна коштує стільки же, скільки новий процесор з убудованою графікою такої же потужності. Знайшов десь аби що — поки так, а далі лише заміна всієї системи, бо і 8 ГБ оперативки виявилось максимумом материнської плати. На ноутбуці сина теж "згоріла на роботі" дискретна графіка, і враховуючи її ремонт, я вирішив просто замінити Intel Pentium B960 на Intel Core i3-3120M з убудованою графікою Intel HD Graphics 4000 не сильно гірше тієї nVidia GeForce GT620M, то сину вистачить. Натомість планшетка дочки знову поїхала на заміну розміну /після цього терміново всім накупив кабелі зарядки з магнітними з'єднувачами, ги/, і там їй спершу вивели з ладу фотокамеру, а як поїхала на ремонт камери, то щось зробили зі рознімом картки пам'яті... нещастить, коротко, але судячи зі спілкування з манагером сервісу, це вина криворукого інженера. Також вирішив накупити підставок під ноутбуки з вентиляторами, бо перегріваються, а так ніби непогано.
У 2021 замінив на моєму ноутбуці HDD на SSD Silicon Power A58 256GB, і купив планку оперативної пам'ять 8 ГБ, то вийшло разом 12 ГБ, ну, й так і лишиться вже. Працює сильно швидше, що тішить, іноді навіть удається повністю завантажити центральний процесор ги. А як дочці ноутбук замінити щоби з хоч якоюсь графікою замість ніщастя ATI Radeon HD 4250, ніяк не вигадаю: або без сенсу, або задорого.
Таки на кінець 2021 року вирішили оновити домашній комп'ютер, що його використовує дружина, бо мали гроші й натхнення. Спершу дружина купила собі новий монітор 27" Samsung LF27T, бо старий 19" Samsung 971P чудовий /колись подарований матері дружини, а тепер повернувся нам/, але нині вже замалий по крапочках. Старий комп'ютер непоганий, йа вважаю, протримався майже 12 років, і ще можна встановити який-небудь AMD Phenom IIX4 945, але пам'ять... 4 розніми DDR2 і разом не більше 8 ГБ, що вже мало. Підглядав за цінами на відеокарти принагідно, і у певну мить вельми здивувався, що у процесори AMD Ryzen 5 2400G запхали відеоадаптер рівня нашої згорілої Radeon HD7770, при тій же ціні, бо центральний процесор, і непоганий, там теж є. Поки збиралися, з якогось дива почала дорожчати електроніка, особливо мікросхеми процесорів і відеокарт, потім іще й закінчили випуск 2000 і 3000 серій Ryzen, вийшла 4000 дорожча, а зрештою натепер і 5000. Оскільки вибір між 4000 і 5000 не на користь першого, а останній коштував як на мій погляд забагато для наших потреб, то псіханув і зупинився на MSI A320M-A PRO MAX, AMD A12-9800 /з Radeon R7/, 16 ГБ DDR4. До нового року купити не встиг, тому одразу після все зібрав — а воно не працює, ги. Вмикається, проте висне встановлення Windows 10 за будь-яких різновидів дій. Віддав у сервіс і плату, і процесор, а пам'ять сам перевірив на роботі — виявилась робочою. Почекавши два тижні здобутків, отримав сповіщення, що материнка працездатна, а от процесор спишуть — себто він зламаний, і можуть замінити або повернути гроші. А за материнку гроші не повернуть, бо вживана — використав же, чьо? Псіханув знову і вирішив таки придбати AMD Ryzen 5600G: вийшло, правда, PRO 5650G, також MSI B550M-A PRO, пам'ять була і навіть вентилятор був новий файний. Усе під'єднав, увімкнув — не вмикається, ги: світить лампочкою "нема процесора" на платі. Спершу подумав, що то винне живлення процесора, бо блок лише 4 pin, а плата 8 pin. потім іще подумав, що то версія BIOS підстаркувата. Ну, й оскільки BIOS оновити сам не можу, бо зайвих процесорів не маю, то знову віддав і материнку, і процесор у сервіс на діягностику. Про плату вже за кілька днів сказали, що таки BIOS, який вони оновили до останньої версії, а сама плата працездатна. Процесора довелося почекати ще кілька днів. Знову все зібрав, ввімкнув спершу з 4 pin — висить те саме. Спробував зі перехідником, і спершу теж висіло, але за кільканадцять секунд таки почали миготіти лампочки пам'яті, тоді відеоадаптера... і зависло на останньому. Але оскільки я для тестування під'єднав старий монітор через VGA, то спробував новий через HDMI — запрацювало нарешті! Далі переставив диски: Windows 10 за кілька перезавантажень сама все налаштувала, молодець така, ну, й уже насолоджуємось. А старий комп'ютер поїхав дочці. Відеокарта там майже ніяка AMD Radeon HD 5450 512 MB, може згодом щось вигадаю чи вона сама купити захоче, подивимось. А новий цей Ryzen PRO 5650G десь хибить у відевах мордокниги та деяких іграх — підозрюю пам'ять, бо радили таке не брать, та й повільна вона, то згодом заміню вже, ще й збільшу. Ноутбук HP Compaq Presario CQ62-a15SR після 12 років таки продав за якісь гроші майже таким, як купив. Зайва пам'ять пішла на старенький ноутбук Lenovo G450 дядька, який дістався моїй матері після зміни процесора на Intel Core2 Duo T8100 — він ліпший, бо наш HP хибив зі живленням. А от зайву материнку MSI A320M-A PRO MAX ніхто брати не захотів, то думаю зібрати на ній щось сину, але наразі війна, ще й спершу дочці треба відеокарту прийнятну.
Не минуло й півроку, як на ринку дивом з'явилися процесори AMD Athlon X4 950 і 970 по ціні 300 і 400 грн. Не знаю, як так, але тривало це лише кілька днів, проте я встиг придбати один для одинокої материнки в шафі, ґґґ. 8 ГБ оперативної пам'яті позичив на роботі, корпус притяг черговий списаний, відеокарту тестову просто подивитись, диск узяв старий свій зі ноутбуку /він так з установленою і працездатною Windows 10 і валявся/, а монітор мій добрий LG 1730B /виграний у вікторині на честь 10-річчя "КО" навесні 2005 року/. Дітей умовив прикупити собі таких-сяких відеокарт /зупинились на AMD Radeon R7 250 2 ГБ/, а також вони повелися на рекляму дисків SSD /Patriot Burst Elite 480 ГБ/, тому мають вийти цілком пристойні машинки. Єдине в дочки лишається все же підстаркувата система з AMD Athlon II X3 455... ну, якось та буде.
А, нє, випадково справив списану материнку на чипсеті H61 з Intel Celeron G1620, тому поміняв її місцями зі домашньою, тому що ця вміє у DDR3, хоча теж обмежується 8 ГБ. І трохи згодом купив таки Intel Core i3-3240 /бо сильно дешевший за кращі/, ну, й поки має вистачити справді.
На початку 2023 псіханув і таки купив у мою ноутбуку Intel Core i5-2520M. Коштувало не так і мало, проте на диво це краще старого: частота базова вище, авторозгін наявний і таки працює, і головне — процесор ліпшої технології і "холодніший" у роботі, а навіть якщо й гріється, то витримує на 20°С більше — одні переваги. Але дорогувато. Принагідно при розбиранні змінив термопасту. І поламав кілька кріплень, а також важіль перемикача радіомереж — тепер будуть завжди ввімкненими, ги. А ще раніше безкоштовно змінив накопичувач на SSD Patriot Burst Elite 480 ГБ. Також прикупив у хату перший гігабітний пристрій — поки що комутатор, бо маршрутизатор ще задорогий. Здивований, що таки забезпечується швидкість на тих патчкордах, які ми маємо. А за кабелі в стінах хати я спокійний — там Cat 5e. Ну, крім того, що частину дротів відвів на тіліхвон і тепер потрібно повернути їх взад, ги. Пізніше новий гігабітний маршрутизатор TP-Link Archer A64 прикупив, угу. Лишилось дочекатись монтажників провайдера, бо й там кабель двопарний, ґґґ. І, зрештою, замінив дочці платформу на 4 покоління Intel на H81 — Core i5-4590, бо воно виявилось дешевшим за 3 таке же. Основний комп'ютер оновився до Windows 11.
Планшет Марго всю зиму 2023 пролежав у ремонті, бо ніяк не могли перепрошити. І вже як збирались віддати, виявили зіпсований контролер USB: планшет заряджається, проте дані не передає. Полагодили швидко і недорого. А поламали контролер там, де й камеру раніше, де й рознім картки пам'яті теж — в охвіційному сервісі виробника якийсь криворукий інженер.
У зв'язку з істотним здешевленням електроніки влітку в материн ноутбук Lenovo G450 встановив SSD на 240 ГБ і процесор Intel Core2 Duo T8300, а також додав 4 ГБ оперативної пам'яті — до 8 ГБ. Останнє завдяки тому, що купив собі останні 8 ГБ — тепер їх разом 16 ГБ. Старенький Lenovo G450 уперся у процесор, проте на свій вік працює прудко для звичайних завдань. Зрештою влітку 2023 Марк купив собі ліпший процесор — зупинилися на вживаному AMD Ryzen 3 3100: непогано порається — Windows нарешті оновився до 11. І таки замінили радіатор на баштовий, також додав пам'яті дітям до 16 ГБ, а в основний до 32 ГБ, і ще докупив дітям ґіґабітний комутатор щоби зоўсім.
Наприкінці 2023 таки вирішив змінити мій ноутбук, бо гріється в іграх і апгрейду нема. Тому близько нового 2024 року продав дитячий Fujitsu Lifebook AH532/G21 /проапгрейджений, але з хибами/, й за отримані кошти купив материнську плату Gigabyte A520M K V2, й окремо добрав на олусі AMD Ryzen 3 3200G /відево ніби трішечки краще за R7 250, принаймні новіше/, а решта ПК також на роботі зайвою була. Усе це Марго віддав, а в неї старе забрав собі. А ноутбук буде в господарстві — йому новий акумулятор замовили, ги. Й одразу докупив Марго баштовий радіатор і 8 ГБ оперативної пам'яті для кращої роботи вбудованої у процесора графіки, Windows тепер теж 11. А її планшет пішов на черговий ремонт.
На початку 2024 Марк таки наважився витратити назбирані гроші на відеокарту — вибрали MSI Radeon RX 6400 Aero ITX 4G, бо новітня й недорога, також мало гріється. Також я вияв, що десь сильно відстав від життя, й нині на олухі продаються монітори 22" з матрицею IPS і роздільною здатністю FullHD за якихось $40... Першим купив 23" LG IPS231P-BN — Марго собі забрала, бо перша кричала й найгучніше. Марку через день дістався 22" LG IPS225T-BN. На цьому після справних 20 років закінчилася праця виграного у вікторині на честь 10-річчя "Комп'ютерного огляду" монітора LG 1730B.
Також наважився на заміну платформи мого комп'ютера на Windows 11 compatible, ги — тобто теж AMD Ryzen на AM4. Спершу придбав уживану материнську плату Asus Prime A320M-K. Потім шукав кращий процесор і відеокарту дочці, щоби забрати в неї 3200G... поки не вийшло, бо виявилось — розбирають хутко. Пильнуватиму. Натомість подумав, що якщо в хаті 4 ПК на AM4, то не завадить якась затичка процесорна. Обрав найдешевший AMD Ryzen 3 1200. Усе запрацювало, тіко оперативної бракує — потім збільшу. Оновив собі BIOS, бо він не знав про 3200G. Відеокарта поки що тимчасова, бо дочки старенька не вміла в DirectX, тому продаў. І нарешті купив для неї AMD Ryzen 5 3400G недорого, то тепер точно все, ги. Ну, крім додаткових 8 ГБ оперативної пам'яті собі любому: нині на дружининому 16+16 ГБ, у мене поки буде 8+8, у сина 16 і в дочки 16+8. Також додав баштовий радіатор собі. А заради Windows 11 довелося переробити накопичувач із MBR на GPT, бо операційна система встановлювалася ще на старий ноутбук, потім їхала через 1150 на AM4 — упорався.
Не втримавсі й змінив Ryzen 3 3200g на Ryzen 5 3400g... задоволений.
Отже, як я почав колись з AMD на K5-PR100 так із нею й лишаюся. За останні роки дізнався багато нового про процесори Intel та їхні переваги, але вдома місця для них не вбачаю. Хоча, справді, лінійка Athlon-Phenom II колись підкорила вершини тепловиділення для цілком звичайних комп'ютерів, що на тлі новеньких Core iX виглядало невдало.
Улітку 2024 кохана дружина наважилась купити сучасний ноутбук для роботи, бо старий аж надто мало працює від акумулятора, а електрику ж вимикають через кацапню. Зупинились на HP 255 G9 (6A1B1EA) з AMD Ryzen 7 5825U, 16 ГБ DDR4, SSD 512 ГБ. Дочці ж подарували графічний планшет Wacom One by Small. Старий ноутбук продавав за кілька місяців за невеликі кошти. І в цей же час докупив у головний стаціонарний 32 ГБ оперативної пам'яті — до 48 ГБ, а 16 ГБ забрав собі — значно приємніше з 32 ГБ.

вівторок, 27 серпня 2019 р.

Як я провів літо, гигиги

Марка перевели до 4 клясу, обіцяли що й до п'ятого переведуть, а далі вже як встигатиме з оцінками - можуть і лишити на другий рік.

Він помалу порається, думаю, подужає все же у п'ятому, хоча буде важко, але навчання ніколи легким не було. В іншому літо переважно пробайдикував, хоча був плян учити англійську, але щось ні в кого не вийшло, ги.

Марго все чекає на школу, зараз переважно малює, ну, й читає комікси теж. Адель сподобалась, наприклад, ги.

Сірша на сторожі, а Джура заграє з Хасаном.


Хасана таки віддали на навчання, бо без спеціялізованого собачого майданчика вирішити його любов до людей та інших собак, які проминають повз, виявилось неможливо. Пощастило, що у парку поряд є повністю обладнаний майданчик, ще й із тямущими інструкторами з El Karin. За 2.5 місяці навчань Хасан продемонстрував, що собака він у цілому навчений командам, але оце нервування майже не дозволяє їх виконати при наявності подразників — інших людей або собак. Дружина все сподівалась привчити його, використавши сусідів на районі, але вони виявились тупенькими і не виконували її вказівок, тому ніц не вийшло. На майданчику в цьому сенсі рай, ги. Тому Хасану через 11 занять з другої спроби зарахували початковий курс дресування:

Тепер водимо його на старшу групу з підготовки загального курсу дресування й собаки компаньйона. Роботи ще багато, бо досі не витримує й тікає до інших собак і людей, проте на повідцю став значно слухнянішим.

Усі проблеми Хасана чудово зображені в цьому відеві — коли інструкторка зопалу сказала, що потримає його на витримці, щоби він весело побіг до господині, але навчений Хасан повів себе не як на початку навчання, й замість рватися до господині, почав стрибати на таку чарівну інструкторку, ґґґ.

Це відево особливо смішне, якщо зважити на певні спеціяльні кінологічні знання: дійсно собаці давлять на дупу, щоби пришвидшити її посадку, але в цей же час треба розуміти, що будь-який дотик до собаки, крім ривка повідця, переважно сприймається ним як похвала. Тому інструкторка за звичкою роботи зі спокійнішими собаками раз у раз припускається цієї помилки, ги. Узагалі, майданчик відкрив нові горизонти більше саме для інструкторів El Karin, які звикли працювати з робочими німецькими вівчарками — досить спокійними, хіба що трохи агресивними, але то їхній фах. Натомість Хасану вони обидві одразу сподобались так, що він тільки після двох місяців занять зміг спокійно сидіти поряд зі мною, коли я розмовляв з інстукторкою, але вона все же не може говорити до нього або навіть вимовляти його ім'я, бо він одразу починає загравати до неї стрибками. Особливо нас потішило ставлення хасана до так званого фігуранта — людини в захисному костюми, яка навчає собак захисно-караульній службі. Переважно собаки гавкають навіть на фігуранта, як на особу, а як він ще у споряді, то й зовсім рвуться. Ну, Хасан теж, чьо. Правда, погратися, гигиги. Настільки рвався до нього, на занятті, що при перевірці ставлення до чужої людини, яка намагається підгодувати собаку /отрутою, наприклад, ги/, і яку дозволено обгавкати для заляквання, Хасан єдиний з групи отримав рукою по писку, бо харч не взяв, але шалено рвався гратися, що неправильно і небезпечно. Як другий раз до нього так підійшов фігурант, то Хасан уже відійшов за дружину, і це правильна реякція, тому фігурант втік, чудово зігравши переляк /актор чудовий, щоби показати собакам їхнє правильне рішення реакцію; малінуа розводить робочих, до речі, ги/. Щодо інших собак мені сподобалась відповідь інструкторки на питання власниці "о, а цей веселий? можна з ним пустити гратися?" — "не можна" — "агресивний?" — "веселий. але може відповісти". Правда, спершу обіцяли, що він як підросте, то друзів не матиме, бо почне кусяти провокаторів. Ну, досвід каже, що нахабні кобелі дійсно не приваблюють його гратися, але зі суками він у цілому знаходиться спільну мову. До речі, саме на майданчику почав систематично гарчати на інших собак — переважно обґрунтовано, хоча ми все одно зупиняємо його, бо поряд з провідником нема чого гарчати — провідник головний і він розбереться сам. А гарчати почав, як проходив повз прив'язаного песика, а той кинувся зі зубами і гавкітом, то Хасан натякнув, що зуби теж має. Але, оскільки ці випадки відбуваються на майданчку під час занять, то зазвичай усі учасники конхвлікту отримують жорстке виховання щодо ввічливості, бо не дозволяли їм отак от гавкати, кидатися і гарчати. Ще на Хасана вилаялася сука добермана, бо він необережної нюхаючи її дупу під час руху в строю, вткнувся носом... дивувався і гарчав, висловлюючи невдоволенні, що він зі найкращими мотивами, а вона кусятися, ги. А нещодавно його вирішив задомінувати за суку /сука грайлива, але гавкуча, хоча на Хасана не гавкала жодного разу, натомість на інших кобелів — часто/ агресивний кобель, то Хасан лежав на спині чи перед нею, чи навіть і перед ним, а цьому все одно щось не сподобалось і він почав його чавити і намагатись вкусити, проте Хасан якось викрутився, а там і господар собаки втрутився фізично /бо це була витримка, коли собаки лежать на відстані від власників — терплять, штибу/. Хасана заспокоїли, щоби не гарчав, бо небезпеку всунули, а того кобеля господар уклав писком у землю з виховною метою. Узагалі, той кобель майже все заняття в наморднику ходить саме через агресивність, але поскільки помалу вчиться, то вирішили спробувати без намордника, а він оце визвірився. Ну, трапляється, але краще так під контролем, ніж десь на вулиці зустрітися випадково і зненацька. До іспиту загального курсу дресування залишається менше 10 занять, проте ми все одно здаватимемо, бо 300 грн. не шкода, натомість це корисний досвід для всі.
У ході підготовки дочки до школи зробили обом дітям столи:

Оскільки у нас були особливі вимоги до столів, то вирішили робити самостійно. Дружина намалювали все у PRO100, потім перемалювали деталі в редакторів Віяр, і замовили з пакуванням у картон. Але десь чи я неуважно схибив, чи той редактор на Віяр підвис, утративши резервну копію, але полички приїхали неправильно попиляні, й довелося таки допиляти лобзиком і приховати вади від очей, ґґґ. Збирали самі майже тиждень, переважно через брак досвіду і технічні негаразди: пиляння, два зламаних свердла тощо. Проте все вдалося, здобуток задовольняє.
Також цьогоріч знову поїхали на село — дрова рубати батьки просили, і діти бажали, і, знову таки, досвід для собаки — дружина доброзичливо згодилась поїхати. В електричці ставлення до собаки значно приязливіше, ніж у місті — ніхто жодного зауваження не зробив за 2+2 години поїздки туди і назад.

Правда, Хасан шалено перенервував, як дружина з дочкою за кущ сховалися — рвався їх шукати негайно й беззастережно у незнайомому лісі! У самому селі на прогулянці показував який він альфа якимось гавкучих собакам, причому найменший із них узагалі був декоративним, певно, з міста, бо спершу не лаявав, а вдруге лише кілька разів тявкув за компанію, натомість одразу підбіг нюхатися. Ну, одне боязливе вирішило з-заду зайти, то я його нагнав /мій собак може й сам розбереться, але я теж не порожнє місце — не варто мені за спину заходити отак, ги/, а хоробра сука підійшла гарчати Хасану а морду /правда, не гавкала/, то наш стійку грізну зробив і стояв непорушно. Сука та погарчала і пішла — нема що ловити, хлопець хвацький, ги. А боязливе ще гавкало здалеку. Хасану подобаєтьсягратися, іграшки, але найбільше — м'ячі! Так то він не знав, що є вода, і що вода не завжди дощ! Іноді це бризки з відра, або шланга, або душу! Аж м'ячик став нецікавим, ги.

Я все же трохи порубав дрова, раз зламавши держало сокири, ги. Пощастило, що виправили. Дрова дубові такі гірні, ґґґ, виявилися у середині зі сучками, тому рубати їх було не так цікаво, ще й батько почав реклямувати їхній котел і плиту, куди треба кидати дрібні дрова, щоби було більше полум'я, бо так воно ліпше гріє, бо я важкою сокирою трохи замахався ті друзки робити. Зрештою рубав на досить велиці шмати, а решту батьку буде значно легше доробити. Заразом влаштував Марку майстер-кляс з рубання, а особливо безпеки.


Марк добре сприйняв, лише досвіду бракує. Марго теж пробувала, і в неї навіть виходило. А я, як до армії зберуся, так до найстрашнішого підрозділу, де солдатам навіть зброї не видають. У стройбат, ґґґ.
Також смажили сало, бо ліньки було дбати про мнясо.

Батькам на селі нудно, то встановили таки супутникову тарілку, тому натомившись, діти втикали в рекляму, ги.

А Хасан у вікно.

У цілому, село сподобалось лише тим, хто ні про що не дбав — дітям і собаці. Для нас це напружено й без сенсу, хоча батьки мої чомусь у захваті. Ну, аби мене менше займали.

четвер, 2 травня 2019 р.

Поточне

Цього навчального року Марк поводиться ще спокійніше, що надихає. Вчителька зокрема хвалить, що все значно краще, навіть із англійкою домовилась, щоби Марка не цькувала /а дала нам другий шанс, бо все лінимось учити його англійської як годиться/. Десь до нового року ввели правило, що він грається годину-дві на комп'ютері після виконання домашніх управ, а якщо заробив відмінну оцінку +годину, проте якщо заробив незадовільну оцінку -годину. Але після нового року Марк висунув пропозицію від правила відмовитись /бо забагато ніґатіву у записнику від учителів, ґґґ/, запропонувавши гратися просто після вправ. Пристали на його вимогу з умовою випробувального терміну до кінця навчального року. У цілому ніби непогано вийшло.

Зокрема просторове малювання у Марка виходить бомбезно: останнє "креслення" він малював секунд 5, а картина "Мама" вийшла надзвичайно природною, ги.
Марго Святий Миколай і зубна фея подарували комікси Крута Адель, то вона їх завзято вчить на пам'ять більше, ніж читає, хоча читає теж. Та й інші книжки читає — цікаво їй читати в цілому. Вередує, правда, теж нівроку, певно, вже більше за Марка — штибу, вік такий. Дуже бажає до школи, куди й була записана /залишилося купити рожевий тактичний наплічник, ги/.

Нарешті обоє дітей повторили мою традицію фотографування на горі у вітер, ги.

Зима цьогоріч виявилась досить цікавою:
https://photos.app.goo.gl/anZ4Qf9raVvgJ15L7
https://photos.app.goo.gl/X66uKmcSWpkpW6Hi9
Хасану теж змінили виховання з суворого на дружнє, наслухавшись у тенетах нових порад, бо ніби виходило, що він не зважає на поводиря, бо він нецікавий, натомість довкола багато цікавих людей, і собак, і котів, ги. Ну, ніби стало краще, але в цілому сподіваємось, що це вікове. Спробували поглянути, на що він здатен вже без навчання щодо виставок — ну, базові навички є, але далі все треба корегувати. Вуха дружина продовжувала клеїти, на мою таку вдалу ідею пірсінгу не пристає. Йа ще сподіваюсь, що вуха виростуть і самі впадуть під дією гравітації, ги. Ще після чергових з'їдених капців подарували Хасану хату виду "клітка" — ніби як має бути дешевше, бо зйомка прихованою камерою виявила ще й виття... але це теж ніби вирішується помалу.

Нещодавно видали юнаку пашпорта собачого:

А перед цим загнали в шию чіп. Ну, й адресник із тіліхвонами чіпляємо перед прогулянками.
Дружина навчила його вже більшості фокусів, тому починаємо опрацювати складні логічні задачі "обійди", "де Джура?" й таке інше.
https://photos.app.goo.gl/ebLzcKvWMQ5BtB9z5
https://photos.app.goo.gl/YNxYiB5tQ4Xcqk2s8
https://photos.app.goo.gl/bm3HG1GzKFh536ND7